Питання економічної нерівності людей супроводжує суспільство протягом усієї його історії. Актуальне воно і сьогодні, бо з одного боку – невпинно зростає продуктивність праці та обсяги світового ВВП, а з іншого – пошук коштів для гідного життя, так само залишається головним викликом для більшості землян. 

За яким критерієм людина вважається бідною?

Основним критерієм бідності, за визначеннями ОЕСР та Європейського Союзу, є відносна міра «економічного розмежування», тобто рівень доходу менший 60% середнього доходу домогосподарств країни проживання. Світовий банк визначає бідність в абсолютному вираженні. У 2015 році міжнародна межа бідності була встановлена на рівні 1,9 долара на день, проте цей критерій прийнято застосовувати для визначення екстремальної бідності. Інші дослідники визнають стан екстремальної бідності людини у діапазоні витрат на життя становить менше 1-2 доларів на день.

Межу бідності також визначають шляхом знаходження загальної вартості всіх основних ресурсів, які доросла людина споживає в середньому за один рік. Найбільшими з цих витрат, зазвичай, є витрати на харчування та житло. Часто до уваги беруть окремі обставини, наприклад, чи є особа одним з батьків, людиною похилого віку, дитиною, чи перебуває у шлюбі, тощо.

Станом на 2015 рік у Сполучених Штатах, поріг бідності для однієї людини віком до 65 років становив 11 770 доларів на рік, а для сімейної групи з чотирьох осіб, включаючи двох дітей – 24 250 доларів.

У світі зникає екстремальна бідність

Так, за даними ООН станом на 1990 рік, в екстремальній бідності проживало 1,95 мільярда людей (37% населення Землі). Сьогодні таких людей лише 702 мільйони. За останні 32 роки частка людей, що живуть в умовах крайньої бідності, зменшилася у 4 рази.

Частка населення світу, що живе в абсолютній бідності, 1820-2015 рр.

Найбідніші у світі люди мешкають сьогодні у країнах Африки

Джерело: Global Extreme Poverty by Max Roser and Esteban Ortiz-Ospina

Масова бідність

Проте, на відміну від екстремальної бідності, коли життя людини зводиться до біологічного виживання, проблема бідності залишається на порядку денному навіть у найбільш розвинених країн.

Так, за даними Eurostat, 23,4% жителів країн ЄС – близько 117,5 мільйона людей – у 2016 році перебували в зоні ризику бідності. У 2017 році лідерами серед розвинених країн за кількістю бідних людей стали Ізраїль (19,5%), США (16,8%) та Іспанія (15,3%).

Джерело: World’s richest countries with the highest poverty levels.

Середній дохід та дохід «середньої» людини

Вивчаючи питання нерівності населення за доходами, поряд із середнім його значенням розглядають медіанний дохід, оскільки цей показник дозволяє оцінити реальне положення переважної більшості мешканців країни. Медіанний рівень доходів дозволяє визначити суму, нижче якої отримує 50% населення. У більшості країнах медіанний дохід вдвічі менший за середній рівень доходів. Це пояснюється тим, що доходи в суспільстві розподіляються дуже не рівномірно, проте, цей факт приховується узагальненням, яке виникає під час розрахунку середнього арифметичного від статків абсолютної меншості супербагатих і більшості бідних громадян.

Джерела: World Inequality Database , Organisation for Economic Cooperation and Development

Нерівність доходів

Протягом останніх десятиріч глобальний бум низьковартісного виробництва за рахунок дешевої робочої сили азійських країн разом із прискореною автоматизацією виробничих процесів вдарили по рівню зайнятості та заробітних платах представників середнього класу США та європейських країн. Найбільше виграли від глобалізації найбагатші 12% американців, найбагатші 3-6% британців, японців, французів і мешканців Німеччини, 1% багатих людей Бразилії, Росії та Південної Африки.

За рахунок перенесення масового виробництва у Китай та Індію зріс середній клас цих країн.

Як змінився реальний дохід домогосподарств (період 1989 та 2008 рр.)

Джерело: Global trends Paradox of progress 2017

У цілому, починаючи з 1980 року, дохід 1% найбагатшого населення світу зріс на 27%, тоді як бідніша половина населення примножила дохід на 13%, а середній клас взагалі втратив у доходах.

Крива зростання нерівності у світі, 1980-2016 рр.

Джерело: World Inequality Report 2018

У 2017 році доля доходів 10% найбагатшого населення у національному доході країн варіювалася від 40% у Європі та Китаї до 60% на Близькому Сході.

Джерело: World Inequality Report 2018

За даними розрахунку коефіцієнта Джині станом на 2015 рік, країнами із найбільшим рівнем нерівності за розподілом доходів стали Південна Африка, Намібія та Гаїті, тоді як серед лідерів економічної рівності населення опинилися Україна, Словенія та Норвегія.

Джерело: World Income Inequality Database (WIID 3.4).

Нерівність населення залишається високою у країнах, які демонструють високі темпи економічного розвитку, таких як Південна Корея та Туреччина. Також до числа лідерів за нерівністю доходів входять і Сполучені Штати Америки.

Джерело: Organisation for Economic Cooperation and Development

За альтернативним до коефіцієнту Джині індексом the Palma ratio, Україна стала лідером серед країн з найвищою економічною рівністю у розподілі доходів разом із Норвегією, Словенією, Словаччиною та Казахстаном. Найгіршими за цим індексом у 2015 році стали ПАР, Гаїті, Ботсвана, Намібія та ЦАР.

Джерело: Guardian Graphic | Source: UN Human Development Index, income inequality measured by Palma ratio (2010-2015).

Однак, офіційна статистика розподілу доходів в Україні не містить даних про доходи 1% або 5% найбагатших громадян країни, тоді як більш крупна диференціація не відображає реального стану справ, вказуючи лише, що 17,7% населення отримує понад 3720 грн на місяць.

Джерело: Державна служба статистики України .

Нерівність багатства серед країн

Глобальним мірилом економічної нерівності є нерівність у розподілі багатства між країнами, яка у 2017 році досягла колосальних розмірів.

Перші три позиції за обсягами багатства на одного дорослого громадянина зберігають за собою Швейцарія – $537 600, Австралія – $402 600 та Сполучені Штати Америки – $388 600.

Група країн з рівнем багатства нижче $5000 охоплює майже всю Центральну Африку та Південну Азію (Бангладеш, Камбоджу, Непал і Шрі-Ланку). Посеред країн цього діапазону опинились 3 країни, що межують з ЄС: Білорусь, Молдова та Україна.

Джерело: Global Wealth Report 2017

Нерівність багатства серед людей

Із року в рік кількість міліонерів у країнах неухильно зростає. Наразі нараховують 36 мільйонів мільйонерів – 0,7% населення землі. Вони володіють 128,7 трильйонами доларів, що складає 46% усього багатства планети. Абсолютна більшість мільйонерів мешкає у США, далі йде Японія та Велика Британія.

В Україні ж за 2017 рік 1061 громадянин задекларував дохід, що перевищує мільйон гривень.

Джерело: Global Wealth Report 2017

Bloomberg Billionaires Index визначає 500 найбагатших мільярдерів світу, більшість з яких проживає у США та володіє активами компаній у секторі ІКТ.

Джерело: Bloomberg

Доля 1% багатих людей у національному доході США стрімко зростає, тоді як доля 50% знижується, змінюючи співвідношення частки багатства багатих і бідних, як порівняти з 1980 роком, на прямо протилежне.

Джерело: World Inequality Report 2018

Заходи щодо зменшення нерівності

Згідно зі Світовим звітом про нерівність 2018 року, у майбутньому зростання нерівності доходів можна уникнути.

Джерело: World Inequality Report 2018

Якщо всі країни підуть шляхом, яким рухалася Європа з 1980 по 2016 рік, середній дохід нижніх 50% світового населення до 2050 року складе 9100 євро, а різниця у частці доходів 1% найбагатших і 50% найбідніших може скоротитися від нинішніх 20/10 до 18/13.

Відомий професор Паризької Школи економіки Томас Пікетті у дослідженні «Капітал у двадцять першому сторіччі» вивів ряд рекомендацій для м’якого зменшення нерівності:

- суттєве підвищення мінімальної заробітної плати

- прогресивний податок на доходи та спадок

- введення глобального податку на капітал

- зміцнення соціальних інститутів держави (освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, допомоги по безробіттю та інше)

- розумне використання бюджетного дефіциту в поєднанні з критикою політики жорсткої економії.

Професор Пікетті доводить, що без впровадження активних заходів, у 2030 році 1% найбагатших людей володітиме 60% глобального капіталу.

Схожі підходи відстоює Римський Клуб у своєму ювілейному звіті 2017 року «Come on!».

Матеріал підготував: Олексій Жмеренецький, контент координатор КМЕФ