У високорозвинених країнах енергозбереження є основною складовою стратегічних планів розвитку. Україна до цього часу не може подолати суттєве відставання від розвинутого світу в питанні енергоефективності. Ми маємо кілька стратегій і державних цільових програм, але замість достатнього інвестування в скорочення споживання енергоресурсів купуємо великі об'єми газу. 

Енерговитрати на виробництво одиниці продукції в Україні у кілька разів перевищують показники розвинутих країн. Домінування в економіці галузей із застарілими енергомісткими технологіями, сировинна орієнтація експорту та відсутність у населення культури енергоспоживання призвели до хронічної залежності від імпорту енергоресурсів. Та досягти енергетичної незалежності можливо. Для цього потрібно застосовувати заходи з енергоощадності в промисловості та в побуті й використовувати значний потенціал країни у виробництві енергоносіїв з відновлюваних та альтернативних джерел. 

Дискусійні питання:

• Досвід впровадження проектів з енергоефективності та ресурсозбереження в різних секторах економіки країн ЄС, США, Китаю та Японії.

• Як досягти енергомодернізації міст?

• Якими є перспективи використання відновлюваних джерел енергії в Україні та світі? Чи можна розраховувати у найближчі 10 років на забезпечення країни енергією з альтернативних джерел на 25 % і більше? 

• Який ефект дає реалізація заходів з енергозбереження й енергоефективності в порівнянні з аналогічними інвестиціями у видобуток газу та нафти?

• Що потрібно зробити для швидкого та потужного рестарту вітроенергетики в Україні?

• Що перешкоджає активному використанню енергії біомаси?

• Чи є перспективи у гідроенергетики в Україні?

• Чи є фантастикою житло з нульовим споживанням енергії? 

• Як навчати енергоефективності пересічного громадянина? Чи є збільшення тарифів «драйвером» енергоощадності? 

• Як зробити розвиток сонячної енергетики справою мільйонів людей і малого бізнесу? 

• Чи допоможе поширення сонячної та вітрової енергетики в Україні розвитку виробників у сфері машинобудування?