За останні десятиліття модель світової торгівлі змінилася на користь стратегічних альянсів, мереж створення вартості, міжгалузевих кластерів, віртуальних організацій. Сьогодні компанії розподіляють операції з досліджень і розробки, виробництва, продажу по всьому світу, а саме виробництво тісно переплетено між країнами.

Авіаіндустрія Англії, наприклад, займає друге місце в світі і щорічно приносить економіці країни 31 млрд фунтів стерлінгів, з яких 28,5 млрд надходять через експорт. При цьому два основних виробника – загальноєвропейський Airbus і американський Boeing – не мають повного циклу виробництва в Англії і залежать від англійських запасних частин для будівництва літаків. Якщо внаслідок Brexit, обидва виробники приймуть рішення згорнути виробництво в Англії, то їм знадобитися більше 10 років лише на реалізацію програми виходу.

Використовуючи проміжні товари і послуги з інших країн без потреби розвивати цілу індустрію, компанії і країни підвищують конкурентоспроможність. Сьогодні в більшості економік 30% проміжного імпорту призводить до експорту. Зростаючий взаємозв'язок між економіками відкриває великі можливості, але натомість кидає нові виклики економікам, що розвиваються, в тому числі політичні.

Хто отримує найбільшу користь в глобальній мережі доданої вартості? Яка роль малого і середнього бізнесу в глобальній мережі вартості? Які чинники впливають на інвестиційні рішення? Як синхронізувати національну політику і захист інтересів країни з глобальною природою економічної діяльності?