Країни, які сьогодні вважаються розвиненими, зростали, переживаючи процес «структурних перетворень». Це означає, що вони пройшли період індустріалізації, коли економічний центр тяжіння перемістився від сільського господарства до виробництва, а потім перейшли до стадії деіндустріалізації, схиливши шальки терезів від виробництва до послуг. 

Проте, структурні трансформації економіки в країнах, що розвиваються, відрізняються від моделей трансформації в країнах із пост-індустріальною економікою. Зокрема, економіки, що розвиваються, деіндустріалізуються швидше, що веде за собою великі ризики.

СТРУКТУРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ У КРАЇНАХ СВІТУ

Промисловість

Одним із методів вивчення процесу «структурних перетворень» у різних країнах є відстеження зміни рівня зайнятості у різних галузях економіки у порівнянні з ВВП на душу населення.

Аналіз даних понад 40 країн на різних континентах демонструє, що між індустріалізацією, яка вимірюється часткою зайнятості у секторі, та доходами людей існує своєрідний зв'язок. У країнах і з низьким, і з високим рівнем доходів частка працівників у промисловості є низькою.

Як можна побачити, при низькому рівні ВНП на душу населення економічне зростання здебільшого відбувається разом зі зростанням частки зайнятості у промисловості. У проміжному пункті траєкторії зростання національних доходів промисловий сектор досягає піку і після цього взаємозв'язок змінюється на зворотний – подальше економічне зростання поєднується із більш низькою часткою зайнятості у промисловому секторі. Хоча, існують і країни, що є винятками з такого правила, наприклад, Колумбія.

Найвищі пікові значення зайнятості у промисловості мали місце у країнах, що індустріалізувалися раніше: Бельгія, Франція, Німеччина, Швеція та Великобританія – досягли частки занятості в промисловості понад 40%, перш ніж почати деіндустріалізуватися. За межами Європи єдиними країнами, які досягли порівняльного рівня індустріалізації в розрізі занятості, є Маврикій та Тайвань.

Іншим способом вивчення відносної важливості виробничих та інших галузей промисловості є вивчення їхньої ваги у загальному обсязі виробництва. Це видно на графіку, в якому відображено частку промисловості у загальному ВВП проти ВВП на душу населення.

У такому розрізі також спостерігається аналогічний зв’язок між розвитком промисловості країни та її добробутом, навіть якщо виключити із аналізу ті країни, що є основними експортерами природних ресурсів. Адже індустрія видобутку корисних копалин та видобутку нафти фігурує у статистиці таких країн, як частина «промисловості», проте зазвичай є надто капіталоємною і забезпечує великий прибуток відносно обсягу зайнятої робочої сили (Ботсвана, Замбія, Нігерія та Венесуела).

Для аналізу важливості того чи іншого сектора необхідно визначити пріоритети та критерії.

Вивчення частки зайнятості у секторі та частки сектора у ВВП дозволяє отримати різні погляди на його важливість.

На прикладі Південної Кореї видно, що відносна важливість промисловості у Південній Кореї за часткою зайнятості населення у цьому секторі досягла максимальної позначки в 1992 році. Проте, якщо розглянути обсяги продажів, виявиться, що відносна важливість цього сектора у ВВП ще не досягла максимальної позиції.

Розглянемо індустріалізацію з точки зору інших, особливо взаємопов'язаних, галузей.

Сільське господарство та послуги

Якщо вага промислового сектора в економіці змінюється, це, очевидно, має дзеркальний вплив на інші сектори, а саме, на сільське господарство та послуги.

За наявними даними, в усіх країнах економічне зростання означало переміщення працівників зі сфери сільського господарства до сфери послуг. Подібні закономірності стають ще більш зрозумілими, якщо врахувати частку виробництва сільського господарства та частку виробництва послуг у ВВП на душу населення.

Зібрані разом, ці дані свідчать, що «структурна трансформація» є широкопоширеним явищем. Країни, переважно, спочатку проходять період індустріалізації, коли економічна діяльність зміщується від сільського господарства до промисловості. А в подальшому переходять до стадії деіндустріалізації, коли відбувається перехід від промисловості до послуг. Це історія змін відносної продуктивності, де один сектор випереджає інший.

Відмінності сучасних структурних перетворень. «Передчасна деіндустріалізація».

Незважаючи на загальні закономірності, однакові процеси структурних перетворень у різних країн можуть відбуватися на різних рівнях їх економічного розвитку. Наприклад, у 2007 році в Південній Африці ВВП на душу населення був подібним до рівня ВВП Італії у 1960 році. Проте, на цьому рівні економічного розвитку Південна Африка мала значно більшу частку зайнятості у секторі послуг (майже в два рази більше).

Багато країн з економікою, що розвивається, особливо в Африці, переживають процес «передчасної деіндустріалізації», тобто, вони демонструють значно швидший перехід у сектор послуг відносно послідовності змін, які переживали країни з ранньою індустріалізацією, коли вони перебували на аналогічному рівні економічного розвитку за ВВП.

Глобальне виробництво все більше концентрується в таких країнах, як Китай. А промисловість, здається, зіграла більшу роль у зростанні багатих нині країн, ніж для більшості нинішніх бідних країн.

Чому це відбувається, і чи добре це, чи погано?

Деякі експерти вважають, що передчасну деіндустріалізацію можна пояснити комбінацією двох чинників:

·        технологічного прогресу та

·        міжнародної торгівлі

Технологічний прогрес в останні десятиліття знижує конкурентоспроможність країн із низьким рівнем доходу, які мають меншу частку кваліфікованих спеціалістів. У минулому багато країн увійшли до сектора виробництва, спочатку за рахунок більш простих та трудомістких видів діяльності, а потім поступово просувалися промисловими східцями. В останні десятиліття ця стратегія стала менш ефективною через підвищені вимоги до кваліфікації в промисловому секторі. Сьогодні фермери вже не можуть легко перейти на роботу на заводах, вклавши невеликі інвестиції у додаткове навчання.

Глобалізація, зі свого боку взаємодіяла із технологічним прогресом, зменшуючи трудомісткість виробництва. В останні десятиліття у виробництві висококваліфікована праця застосовується все більше.

Сили порівняльних переваг, для яких раніше велике значення мала дешева робоча сила, сьогодні навпаки ускладнюють ситуацію для країн з низьким рівнем доходу, які намагаються вийти у висококонкурентний світовий сектор виробництва, маючи при цьому велику кількість низькокваліфікованих кадрів і нестачу висококваліфікованих. Адже у глобальному масштабі такі країни стають все менш привабливими для інвесторів.

Тому, окрім кількох глобальних експортерів, які скористалися досвідом азіатських «суперзірок», економіки країн, що розвиваються, зазнали передчасної деіндустріалізації і втратили можливість повторити цей шлях.

Якщо навички та підготовка кадрів у країнах, які прагнуть розвитку, не будуть суттєво розширюватися, то автоматизація та подальші технологічні зміни у світі ще більше ускладнять намагання бідних країн повторити шлях, яким пройшли країни із ранньою індустріалізацією.

Наслідки

Неможливість значно розвинути вторинний сектор економіки (промисловість) може мати важливі наслідки.

По-перше, перерозподільчі наслідки: оскільки прості виробничі галузі здебільшого досить трудомісткі, вони з відносною легкістю забезпечують робочі місця для працівників, які приїжджають з сільської місцевості. Натомість, сучасне виробництво значно менше потребує людської праці і забезпечує значно більшу продуктивність.

По-друге, наслідки для ефективності економіки: відсутність розвиненого виробництва знижує перспективи зростання, оскільки зростанню продуктивності сприяють, переважно, саме виробничі галузі. Цей вплив на ефективність пояснюється тим, що в обробній промисловості, зазвичай, можна легше та більше, ніж в інших секторах, поглинати технології з-за кордону та створювати високопродуктивні робочі місця.

Інші наслідки стосуються розвитку суспільства, адже на думку дослідників індустріалізація мала вирішальне значення для розвитку робочого руху, що призвело до вимог щодо розширення права голосу та, врешті-решт, створення держави загального добробуту.

Література з політичної економії демонструє, що переговори між елітами та організованою робочою силою відіграють вирішальну роль у розвитку демократії. Отже, оскільки передчасна деіндустріалізація може призвести до слабко організованої праці в сучасних країнах з низьким рівнем доходу, це може змусити їх піти шляхом політичного розвитку, який менш сприятливий для ліберальної демократії.

За матеріалами: www.weforum.org/agenda/2017/11/emerging-economies-might-be-deindustrializing-too-quickly

Матеріал підготував: Олексій Жмеренецький, контент координатор КМЕФ