ТОРГОВІ ВІЙНИ. США vs КИТАЙ
8/27/2018


Весь світ з побоюванням спостерігає за тим, як розгортається торгова війна між США та Китаєм. Хоч розмови про таку війну велися дуже давно, але ніхто, мабуть, не припускав, що вона буде розвиватися так стрімко. Все почалося з того, що президент Трамп підвищив мита на сталь та алюміній. У відповідь Китай оголосив дзеркальні заходи, підвищивши мита на американську продукцію загальною вартістю 3 млрд. доларів. У США недовго чекали з відповіддю і оголосили про підвищення мит на загальну вартість 50 млрд доларів. Буквально відразу ж Китай відповів підвищенням мит на відповідну суму. Це протистояння почало набувати все більш принципового характеру і зрештою Сполучені Штати оголосили про підвищення мит на 200 млрд. А коли Китай заявив про чергові дзеркальні заходи, то в США заговорили про введення мит на весь китайський імпорт, що становить 500 млрд доларів. Наскільки виправдані такі дії з боку Америки? Навіщо їм потрібна ця торговельна війна?

Щоб передчасно не звинувачувати американського президента, пропоную пошукати причини цієї війни. Якщо говорити про початок торгових взаємин між США і Китаєм, воно бере початок із зустрічі Дена Сяопіна і Джиммі Картера. Внаслідок цієї зустрічі у 1979 році було підписано Угоду про двосторонню торгівлю між обома країнами. Наступного року експорт Сполучених штатів до Китаю складав 4 млрд доларів, відповідно експорт з Китаю до США – всього 1 млрд доларів.


Table I. U.S. MARCHANDISE TRADE WITH CHINA: 1980 - 2017 ($ in billiens)


З тих пір спливло багато часу. Дуже змінився світ, а разом з ним і Китай, перетворившись на глобальну економічну потугу, показуючи безпрецедентні темпи економічного зростання. З відсталої і слаборозвиненою країни він перетворився в потужну розвинуту індустріальну державу. З огляду на це, всі розуміють, що Китай і надалі буде модернізувати свою інфраструктуру, промисловість та економіку в цілому. А це, у свою чергу, створить новий попит на товари і послуги. Так само потрібно враховувати, що спільно з економічним зростанням збільшуватиметься купівельна спроможність населення, що теж збільшить попит на товари і послуги. З огляду на все це, Китай є потенційно дуже цікавим ринком для США. Навіть якщо подивитися на 17-річну історію торговельних взаємин Сполучених Штатів з різними країнами світу, стає зрозумілим, що китайський залишається найбільш швидкозростаючим.

Проте, не дивлячись на такі великі перспективи китайського ринку, торговий дефіцит США виріс з 10 млрд до 1990 року до 375 млрд в 2017 році. Зараз Китай є країною, з якою в Америки найбільший торговий дефіцит. Даний факт говорить про те, що торгівля не є збалансованою, справедливою і такою що приносить більше шкоди економіці США, ніж користі.


Figure 4. U.S. MERCHANDISE TRADE BALANCE WITH CHINA 2000 - 2017 ($ in billiens)

Source: USITC Data Web


Багато в чому це зумовлено тим, що Китай використовували як виробничий майданчик багато виробників технологічної продукції. Американські компанії експортували до Китаю матеріали і компоненти, повертаючи потім назад додому готову продукцію. Наприклад, згідно з даними компанії Apple, у них є 200 постачальників, що мають більше, ніж 900 об'єктів по всьому світу, з яких лише 358 знаходяться в Китаї. Телефони Apple збираються головним чином у Китаї тайванськими компаніями (Foxconn і Pegatron) з використанням ряду проміжних товарів, що імпортуються з-за кордону (або у багатьох випадках проміжних продуктів, вироблених іноземними фірмами у Китаї). Вважається, що додана вартість, що створюється в Китаї при виробництві iPhone, дуже маленька у відношенні до загальної вартості продукту, оскільки в основному вона формується тільки із збірки з інших елементів і компонентів. Apple Corporation, з іншого боку, вважається найбільшим бенефіціаром (з погляду валового прибутку) з продажу iPhone. Тому часто виникають труднощі з визначенням доданої вартості, що виникає на кожному етапі створення iPhone. Ймовірно, що коли США імпортують iPhone з Китаю, дані торгівлі США приписують майже повну вартість продукту, що створюється в Китаї, що деякі стверджують, що штучно роздуває розмір дефіциту торгового балансу США з Китаєм.


Figure 10. TOP COUNTRY LOCATIONS OF FACILITIES THAT SUPPLIED APPLE CORPORATION IN 2017


І тим не менше, це не єдина причина, що призвела до виникнення торговельних суперечок з Китаєм. Ще одним питанням є захист інтелектуальної власності. Згідно, даними Міністерства торгівлі США інноваційна та інтелектуальна власність Америки у 2014 році створювала 6,6 трлн доларів доданої вартості в економіку, що становило 48% ВВП країни. Це забезпечувало зайнятістю близько 48 млн громадян, генерувало 842 млрд доларів експорту. На додаток, іноземні організації виплачували американським власникам 130 млрд доларів за промислові процеси, програмне забезпечення, товарні знаки, роялті за використання франшиз, оплату авторських прав.

З огляду на величезний внесок в економіку інтелектуальної власності, не дивно, що захист авторських прав для США є таким важливим. І політика Китаю для Сполучених Штатів є в цій галузі найбільшим головним болем. За оцінками Комісії з крадіжок інтелектуальної власності, втрати американської економіки від вкрадених технологій оцінюються у 300 млрд доларів, де частка Китаю становить від 50% (150 млрд) до 80% (240 млрд) цих втрат. Одним з прикладів крадіжок технологій є суперечка, в якій компанія Cisco звинувачувала компанію Huawei у крадіжці, завдяки якій китайці успішно витісняють американців з їх же ринків. За даними Міністерства внутрішньої безпеки, частка Китаю на ринку підроблених товарів оцінюється у 88% або 1,2 трлн доларів.

Другим питанням, що став причиною торговельної війни, - це політика втримання Китаєм низького курсу своєї валюти. На відміну від більшості країн з розвиненою економікою, Китай не підтримує плаваючий ринковий обмінний курс. Одним із способів підтримки цільового обмінного курсу є політика Китаю в галузі обмеження і контролю валютних потоків. Так само, китайський уряд здійснює валютні інтервенції з метою купівлі валюти, що призвело до значного зростання валютних резервів Китаю, що зараз сягають близько 3 трлн доларів. Частина цих резервів була інвестована в покупку американських облігацій. Крім того, дані інтервенції є фактичним субсидуванням, що сприяло різкому зростанню імпорту США з Китаю (як підсумок зростання торгового дефіциту США), за що Китай почали звинувачувати у валютних маніпуляціях. Незважаючи на ці звинувачення, Китай не поспішав зміцнювати курс своєї валюти, який у період 2008-2017 роки коливається в межах 6,5 юанів за долар.

Третім питанням є зобов'язання Китаю після вступу до СОТ. Незважаючи на те, що середньозважене мито в Китаї знизилося з 15% у 2001 році до 9,9% зараз, воно до цих пір є дуже високим. До того ж, на деякі товари, наприклад автомобілі, вона складає 25%, що в 10 разів вище, ніж мита у США.


Figure 16. CHINA AND U.S. SIMPLE AVERAGE MFN TARIFF RATES (percentage)


Четвертим питанням є політика так званого державного капіталізму в Китаї. Згідно з рейтингом Форчун, з 20 найбільших китайських компаній, 17 є державними. В цілому, китайський уряд контролює 150 тис. компаній, які виробляють від 30% до 50% китайської економіки. Це дуже умовна оцінка, оскільки реального розміру китайського державного сектору не знає ніхто. Так само, китайський уряд, окрім володіння державними компаніями, бере активну участь у розвитку економіки країни. На різних рівнях уряд сприяє розвитку галузей, що вважаються критично важливими для майбутнього економічного розвитку країни. Для цього використовує різні інструменти, такі як субсидії, податкові пільги, пільгові кредити, торговельні бар'єри, обмеження ПІІ, дискримінаційні правила і стандарти, експортні обмеження на сировину (включаючи рідкоземельні метали), вимоги до передачі технології, що накладаються на іноземні фірми, правила державних закупівель , які дають переваги вітчизняним компаніям. Важливу роль у державному капіталізмі Китаю відіграє банківська система. Чотири найбільші банки Китаю є державними і так само – найбільшими у світі. Величезний державний сектор дозволяє урядові максимально ефективно використовувати ресурси для розвитку пріоритетних галузей і напрямків, надаючи весь існуючий на сьогоднішній день перелік фінансових пільгових послуг.

І в цілому, на підставі всіх даних можна сказати, що виникнення торговельної війни було лише питанням часу. Стає більш зрозумілим обурення американців китайськими методами неконкурентної війни. Метою ж цієї війни є не тільки відкриття величезного китайського внутрішнього ринку, а й усунення Китаю, як головного торгового конкурента Заходу, і спроба збереження чільного місця Америки у світовій політиці.


Матеріал підготував: Павло Вернівський.

Стратегічний Партнер
Партнери
Інформаційні партнери
Аналітичний партнер
Медіа