Четверта промислова революція та підсумки глобалізації останніх десятиліть остаточно закріплюють розділення світу на країни лідери та території, які ризикують відстати назавжди.

Конкурентні переваги, які дозволили азійським тиграм свого часу збільшити міжнародний капітал, втрачають свою актуальність. У той же час, швидкість змін у сучасному світі ускладнює пошук нових стратегій розвитку та співробітництва.

Перший світ приваблює найбільші таланти, мінімізує потребу в сировині та зменшує взаємодію з гравцями третього світу. Сьогодні лише кілька десятків країн готові до промислової трансформації, формуючи між собою замкнені ланцюги створення цінностей. Подібно, визначилося й коло монополістів у царині інноваційних екосистем.

Багаті країни все більше вдаються до протекціонізму, дедалі агресивніше просувають свій продукт на міжнародні ринки. Поруч з тим, бідні країни мають недостатньо ресурсів і можливостей для відстоювання власних інтересів на глобальній економічній арені.

Якою буде співпраця між державами та бізнесом у країнах, що перебувають на різних етапах розвитку? Як не втратити свій шанс трансформуватися? Що потрібно зробити для входження у глобальні ланцюги створення цінностей?