Спікер
У високорозвинених країнах енергозбереження є основною складовою стратегічних планів розвитку. Україна до цього часу не може подолати суттєве відставання від розвинутого світу в питанні енергоефективності. Ми маємо кілька стратегій і державних цільових програм, але замість достатнього інвестування в скорочення споживання енергоресурсів купуємо великі об'єми газу.
Енерговитрати на виробництво одиниці продукції в Україні у кілька разів перевищують показники розвинутих країн. Домінування в економіці галузей із застарілими енергомісткими технологіями, сировинна орієнтація експорту та відсутність у населення культури енергоспоживання призвели до хронічної залежності від імпорту енергоресурсів. Та досягти енергетичної незалежності можливо. Для цього потрібно застосовувати заходи з енергоощадності в промисловості та в побуті й використовувати значний потенціал країни у виробництві енергоносіїв з відновлюваних та альтернативних джерел.
Дискусійні питання:
• Досвід впровадження проектів з енергоефективності та ресурсозбереження в різних секторах економіки країн ЄС, США, Китаю та Японії.
• Як досягти енергомодернізації міст?
• Якими є перспективи використання відновлюваних джерел енергії в Україні та світі? Чи можна розраховувати у найближчі 10 років на забезпечення країни енергією з альтернативних джерел на 25 % і більше?
• Який ефект дає реалізація заходів з енергозбереження й енергоефективності в порівнянні з аналогічними інвестиціями у видобуток газу та нафти?
• Що потрібно зробити для швидкого та потужного рестарту вітроенергетики в Україні?
• Що перешкоджає активному використанню енергії біомаси?
• Чи є перспективи у гідроенергетики в Україні?
• Чи є фантастикою житло з нульовим споживанням енергії?
• Як навчати енергоефективності пересічного громадянина? Чи є збільшення тарифів «драйвером» енергоощадності?
• Як зробити розвиток сонячної енергетики справою мільйонів людей і малого бізнесу?
• Чи допоможе поширення сонячної та вітрової енергетики в Україні розвитку виробників у сфері машинобудування?