Архів

Економіка України функціонує в умовах постійних загроз, але головне питання — як не лише вистояти, а й як не втратити нові можливості у світі, що швидко змінюється. Геополітичні конфлікти, зростання ролі технологій і безпеки створюють нові правила гри.

Для України це виклик і шанс: інтегруватися у світову економіку, як сильний промисловий та технологічний гравець, залучити інвестиції в нові сектори, побудувати моделі, здатні працювати навіть у кризових умовах, і знайти свою нішу у глобальній трансформації.

Під час дискусії йтиметься про те, як адаптація може стати стратегією зростання: від безпеки як базової умови бізнесу — до використання глобальних трендів як стимулів нової економіки України.

В умовах війни саме бізнес тримає економіку: інвестує, створює робочі місця, сплачує податки. Держава заявляє про зміну підходів — менше тиску, більше партнерства. Але чи відчуває це бізнес на практиці?

Питання захисту інвестицій залишається ключовим. Інвестори потребують не лише слів, а реальних гарантій, зрозумілих правил і передбачуваності. Без довіри не буде вкладень — а отже, не буде і сталого відновлення.

Ця дискусія — про те, як перейти від контролю до партнерства, зробити захист інвестора частиною нової системи й побудувати довіру як фундамент економічної стійкості України.

Світ змагається за капітал — великі кошти отримують лише масштабні, підготовлені та захищені проєкти. В Україні ж навіть висока активність міжнародних фінансових інституцій (МФІ / IFI) не перетворюється на значний приплив приватних інвестицій через воєнні ризики, брак "bankable" проєктів, нестачу довгострокових внутрішніх ресурсів і валютні виклики.

Панельна дискусія зосередиться на практичних умовах доступу до фінансування: що очікують IFI від бізнесу, як структурувати угоди з урахуванням ризиків та в яких секторах рух коштів відбувається найактивніше. Також будуть представлені кейси компаній, які вже залучили міжнародний капітал.

Українська промисловість зазнала серйозних втрат за роки війни, проте держава зробила цей сектор одним із пріоритетів, запропонувавши інструменти підтримки — кешбек-програми, страхування ризиків, податкові стимули. Це дало позитивну динаміку відновлення, осередками промислового виробництва стають нові індустріальні парки, будуються нові заводи, але цього недостатньо, щоб надолужити втрачене.

Промислові компанії стикаються з браком капіталу, кадровим дефіцитом, дорогими енергоносіями та перепонами у доступі до іноземних ринків. Водночас саме вони демонструють, що навіть у таких умовах можливо запускати нові проєкти й шукати точки зростання.

Під час панелі лідери галузі поділяться своїм досвідом, інсайтами та баченням того, що потрібно зробити, аби промисловість стала справжнім драйвером відновлення економіки.

Український ринок праці під тиском викликів. Міграція, мобілізація, інтеграція ветеранів і ВПО, відтік молоді на навчання за кордон – створюють гострий дефіцит кадрів. Розрив між потребами бізнесу та рівнем підготовки працівників лише зростає.

Глобальний контекст додає напруги: автоматизація, стрімкий розвиток ШІ та світова конкуренція за таланти змінюють правила гри. Для України це сигнал діяти зараз — інвестувати у перекваліфікацію, модернізацію освіти, а також підтримувати компанії, що вкладають у розвиток навичок та реабілітацію працівників.

Дискусія зосередиться на ключовому питанні: як забезпечити українську економіку кваліфікованими кадрами та дати відповіді на соціальні виклики — від безробіття до інтеграції ветеранів і ВПО.

Українська енергосистема зберігає стійкість навіть під масовими атаками: екстрених відключень вдається уникати, а підготовка до опалювального сезону триває, незважаючи на втрату частини внутрішнього газовидобутку — її компенсує імпорт з ЄС. Та справжній виклик попереду: перетворити енергетичну систему на механізм, здатний працювати стабільно в умовах постійних повітряних загроз.

Основою цієї системи мають стати атомна й розподілена генерація та системи накопичення енергії. Розвиток цих напрямів повністю збігається зі світовими трендами через зростання глобального попиту на електроенергію.

Під час широкомасштабного вторгнення фінансова система України вистояла. Банки, страхові та фінансові компанії, інвестиційні фірми та біржі надавали економіці країни необхідні послуги. 

Але, чи зможе фінансовий сектор забезпечити бізнес достатнім капіталом для розвитку?

Кредити залишаються дорогими й малодоступними, фондовий ринок практично не працює, а пенсійна система не задіяна у формуванні довгострокового інвестиційного ресурсу для економіки. Малий бізнес залежить від державних програм, а середній — майже не має доступу до фінансування на прийнятних умовах.

Щоб забезпечити зростання, Україні потрібне перезавантаження механізмів доступу до капіталу — як внутрішнього, так і міжнародного.

Дискусія зосередиться на питанні: як змусити фінансову систему працювати на економіку? Які інструменти та інститути здатні забезпечити бізнесу доступ до довгого й дешевшого капіталу та перетворити фінансовий сектор на двигун зростання?

Війна в Україні стала каталізатором глобальних змін: вона змінила систему безпеки, переформатувала енергетичні ринки й загострила протистояння між демократіями та авторитарними режимами.

Світ увійшов у фазу нової конкуренції за ресурси й вплив. США та ЄС з одного боку, Китай і Росія з іншого визначають нові правила гри, тоді як Глобальний Південь шукає власну роль. Для України ключове завдання — залишатися в центрі цього порядку денного й використати нову реальність для інтеграції в європейську економіку, зміцнення безпеки та стратегічних партнерств.

Дискусія окреслить, як ці процеси вже впливають на Україну, які ризики вони несуть і які можливості відкривають для майбутнього.

Оборонна промисловість швидко стає одним із найдинамічніших напрямів світової економіки, і технології відіграють у цьому ключову роль. Попит зростає на тлі війни в Україні та глобальної нестабільності – військові витрати у світі вже на найвищому рівні від часів Холодної війни.

Війна в Україні продемонструвала: традиційні підходи в обороні більше не працюють. Дрони, автономні системи, цифрове управління й адаптивне виробництво визначають нову архітектуру безпеки.

Україна накопичила унікальний досвід у сфері defence tech. Дискусія зосередиться на тому, які технології визначатимуть розвиток галузі, як держава має вибудовувати регулювання та як міжнародне партнерство відкриє шлях українським розробкам на глобальний ринок.

Війна як ніколи розкрила соціальну роль бізнесу. Окрім базових функцій — працювати, сплачувати податки, створювати робочі місця — нормою стала допомога армії та підтримка соціальних ініціатив для постраждалих від війни.

На третьому році повномасштабного вторгнення підприємцям непросто, але стає очевидним: його вкладу вже не достатньо. Бізнес, як найбільш активна частина суспільства, якому є що втрачати, має взяти на себе вищий рівень відповідальності за побудову нової України. Йдеться не лише про донати чи волонтерство, а й про системну участь у розбудові держави: формування стратегій розвитку, через аналітичні центри та з think tank, підготовку майбутніх лідерів і партнерство з владою.

Ця панель зосередиться на тому, як бізнес може стати не лише рушієм економіки, а й співтворцем державної політики, що визначатиме майбутнє країни.

Попри понад три роки повномасштабної війни сотні міжнародних компаній залишаються в Україні — дехто навіть заходить на ринок уперше. Це сигнал: країна зберігає привабливість, навіть у критичних умовах.

Чим керуються ці компанії? Що їх утримує — і що, навпаки, стримує? Як вони адаптуються до безпекових викликів, логістичних обмежень, дефіциту кадрів і високої вартості капіталу?

Панель покликана зафіксувати реальні настрої міжнародного бізнесу в Україні сьогодні, а також з’ясувати, чи бачать компанії потенціал для масштабування не лише на внутрішньому ринку, а й для участі у міжнародних виробничих і логістичних ланцюгах.